Під час карантину та подальшої економічної кризи вкрай важливим питанням стає скорочення видатків. Тому доцільно використовувати всі передбачені законодавством пільги для аграріїв, щоб заощадити кошти. Оптимізувати оподаткування, не порушуючи закон, можливо. Для цього пропонуємо заощадити на сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податковий кодекс України встановлює обов’язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками цього податку є як фізичні, так і юридичні особи. Відмінністю є лише те, що фізичним особам податкова надсилає податкові повідомлення-рішення із вказаною сумою податку до сплати, а юридичні особи зобов’язані самостійно нарахувати собі суму податку та подати відповідну декларацію до 20 лютого звітного року.

Законодавцем встановлені винятки щодо сплати цього податку для певних категорій об’єктів нерухомості. Серед цих винятків, окрім інших, значаться будівлі сільськогосподарських товаровиробників.

У цій публікації ми детально проаналізуємо пільгу зі сплати податку на нерухомість для аграрників, виявимо проблемні питання, що часто виникають на практиці при взаємодії з податковими органами з цього приводу, та надамо поради, які допоможуть Вам заощадити кошти на сплаті цього податку та повернути вже сплачені кошти.

податок на нерухоме майно

1. Звільнення будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників від оподаткування

податок на нерухоме майно

Податковий кодекс передбачає, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників (як юридичних, так і фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Розглянемо, які ж саме будівлі та споруди включено до класу під кодом 1271. До них відносяться:

  • Будівлі для тваринництва;
  • Будівлі для птахівництва;
  • Будівлі для зберігання зерна;
  • Будівлі силосні та сінажні;
  • Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства;
  • Будівлі тепличного господарства;
  • Будівлі рибного господарства;
  • Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва;
  • Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Звертаємо Вашу увагу на останній пункт в цьому переліку. Вказаний перелік не є вичерпним. Навіть якщо будівля не потрапила до цього списку, однак вона призначена для використання в сільськогосподарській діяльності, вона все одно належить до класу під кодом 1271 та звільняється від оподаткування. До цього класу відносяться корівники та свинарники, стайні та кошари, собачі розплідники та кінні заводи, птахофабрики та надвірні будівлі, підвали, винокурні та винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші споруди.

Здавалося б, все зрозуміло. Якщо Ви сільськогосподарський товаровиробник та використовуєте нежитлову будівлю для господарських потреб, податок за неї сплачувати не потрібно. Чи так це насправді? Розглянемо, які проблемні питання найчастіше виникають із застосуванням цієї пільги на практиці.

2. Як довести, що будівля належить до класу 1271 Державного класифікатора?

Таке питання часто задають податківці, коли Ви намагаєтесь довести, що не повинні сплачувати податок за свої господарські споруди. І справді, як? В техпаспорті жодних зазначень про належність будівлі до того чи іншого класу Державного класифікатора немає. Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно теж, як правило, не містить такої інформації.

Часто ситуація ускладнюється тим, що комплекс, який використовується фермером у сільськогосподарській діяльності, окрім господарських споруд містить, наприклад, адміністративну будівлю. Або будівля має змішане призначення. В такому випадку податкові органи, зазвичай, вказують, що цей комплекс чи будівлю не можна віднести до будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників, адже адміністративні будівлі під пільгу не підпадають. Тому Вам пропонують сплачувати це майно податок. Інколи пропонують отримати експертний висновок щодо приналежності об’єктів нерухомості до певного класу будівель та включити отриману класифікацію до реєстру речових прав.

Чи дійсно без експертного висновку довести належність будівлі до необхідного класу Державного класифікатора неможливо? На щастя, ні. Державний класифікатор містить в собі алгоритм визначення приналежності до класу будівель, які використовуються або запроектовані для декількох призначень. Цей алгоритм не потребує спеціальних, експертних знань.

Якщо будівля має декілька варіантів використання, то вона відноситься до класу згідно її головного призначення. Головне призначення визначається наступним чином:

— обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

— потім будівля класифікується за методом «згори — донизу». Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) — житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

Звучить трохи складно, чи не так? Однак, якщо скоротити цей алгоритм до одного речення, стає більш зрозуміло. Якщо більшу частку площі будівлі або споруди займає приміщення, яке призначено для використання в сільськогосподарській діяльності, то вся будівля буде відноситись до класу Державного класифікатора під кодом 1271.

Судова практика, що сформувалась за останні роки, підтверджує цю позицію. Адвокати нашої компанії неодноразово застосовували вказаний алгоритм в судах і успішно доводили, що нерухоме майно змішаного типу підпадає під пільгу для сільськогосподарських товаровиробників і не є об’єктом оподаткування.

3. Що робити, якщо власником будівлі є фермер, а не фермерське господарство?

Позиція податкової в даному випадку, як правило, проста. Сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа – фермерське господарство чи підприємство іншої форми. На майно підприємства і поширюється пільга. А якщо майно оформлено на засновника – фізичну особу, яка, начебто, не є товаровиробником, то податок за таке майно має сплачуватись.
У абзаці 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» сільськогосподарський товаровиробник визначається як фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Отже, фізична особа також може визнаватись сільськогосподарським товаровиробником. І, якщо фермер використовує належне йому майно в сільськогосподарській діяльності належного йому підприємства, таке майно не підлягає оподаткуванню.
Цю правову позицію ще в 2017 році підтвердив Одеський апеляційний адміністративний суд в справі № 649/593/16-а, розглядаючи справу за позовом фермера про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд прийняв до уваги, що, згідно статуту приватного підприємства, позивач – власник нерухомого майна – є засновником вказаного підприємства. Основними видами діяльності цього підприємства було зазначено діяльність у сферах рослинництва та тваринництва. Суд став на бік фермера, зазначивши, що нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності, не є об’єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

4. Що робити, якщо підприємство добровільно нараховувало собі податкові зобов’язання та сплачувало їх?

Нагадаємо, що, на відміну від фізичних осіб, які отримують податкові повідомлення-рішення із вимогою сплатити податок на нерухоме майно, підприємства мають самі нарахувати собі цей податок, заповнити відповідну декларацію та сплатити кошти. Багато сільськогосподарських товаровиробників також нараховує собі податок та сплачує його добровільно.

Як можна повернути ці кошти, добровільно сплачені до бюджету? Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені регулюються статтею 43 Податкового кодексу України.

податок на нерухоме майно

Згідно вказаної норми, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів. Податкова не пізніше, ніж через 15 днів після подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та подає його для виконання до казначейської служби.
Якщо ж податкова не виконує зазначених дій, надміру сплачені кошти можна повернути через суд. Адвокати практики вирішення спорів ЮК «АРМАДА» мають успішний досвід повернення з бюджету грошей, сплачених сільськогосподарськими підприємствами як податок на нерухоме майно, в судовому порядку. Інколи цей шлях навіть швидше, аніж багатомісячне листування з податковими органами. Повернути через суд можна суму податку на нерухоме майно, сплачену підприємством за останні 3 роки.

5. Підсумки

Передбачене Податковим кодексом звільнення від оподаткування об’єктів нерухомого майна, що використовуються в сільськогосподарській діяльності, дозволить Вам законно зменшити податковий тиск на Ваше підприємство. Найбільш ефективним способом вирішення проблемних питань, що часто виникають при застосуванні пільги на практиці, є судове оскарження актів, дій або бездіяльності податкових органів. Судовий процес дозволить Вам на законних підставах не сплачувати податок за отриманим податковим повідомленням-рішенням, не сплачувати його в майбутньому та повернути вже сплачені кошти з бюджету за останні 3 роки.

Основні тезиси по проблемним питанням застосування пільги для сільськогосподарських товаровиробників:

  1. Будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників віднесені до класу з кодом 1271 Державного класифікатора будівель та споруд, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
  2. Для визначення належності будівлі до того чи іншого класу Державного класифікатора не обов’язково витрачати гроші на експертний висновок. Достатньо застосувати алгоритм, який міститься в самому Державному класифікаторі.
  3. Якщо фізична особа – засновник сільськогосподарського підприємства має у власності нежитлові будівлі та використовує їх у сільськогосподарській діяльності, то такі будівлі також не є об’єктом оподаткування.
  4. Якщо сільськогосподарське підприємство добровільно нараховувало собі податкові зобов’язання зі сплати податку на нерухоме майно та сплачувало їх, можна застосувати механізм повернення надміру сплачених коштів та повернути з бюджету суму податку, сплаченого за останні 3 роки.
  5. Оскарження податкового повідомлення-рішення зупиняє обов’язок сплати податкового зобов’язання. Тому судове оскарження неправомірно нарахованого податку на нерухоме майно не несе для Вас додаткових ризиків.

Вказані рекомендації дозволять Вам заощадити кошти та спрямувати їх на потреби Вашого підприємства. Звернувшись до юристів-фахівців в сфері вирішення податкових спорів, Ви отримаєте надійний інструмент для зменшення податкового тиску та законної оптимізації оподаткування Вашого підприємства.

Armada-Team-10-Shevchenko

Ілля Шевченко

Старший партнер практики вирішення спорів ТОВ «Юридична компанія «АРМАДА», адвокат

Залишились питання?

Заповніть форму нижче і отримайте персональну консультацію.